Скоро Містом Лева, ранками, поповзе густий білий туман.
Осінь забарвить у жовтизну тендітний тополинний стан
в подвір'я кине яскраві фарби хризантемового цвіту.
Верхівки старих кленів горітимуть багряним полум'ям
ваблячи взяти у руки фотоапарат.
Небо помалу стане все дальшим,
проте сонячне проміння опуститься нижче
і заглядатиме нам в очі. Промені сонця,
що скользять і відблискують від бляшаних дахів
ще по літньому освітлюють архітектурні форми міста.
Але ж яка то краса бачити з вікон верхівки дерев
поміж багряними черепицевими стріхами.
Пахне дощем. І тиша.
В таку пору мені найбільше подобається
йти містом і смакувати міцну львівську каву
з одноразового посуду. Як колись, у студентстві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368077
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2012
автор: ClickVova