Життя її було театром.
Всі грали в ньому й вона грала теж.
Сумні й веселі, загадкові барди
Наповнювали щастям її, щоб без меж.
Театр жив, як людина існував,
Збирав юрбу, аншлаги мав.
Бував і час, коли він процвітав,
До часу, коли я не завітав.
Я прийшов і забрав її.
Вона боролась, все ж таки змирилась,
Адже побачила очі щирі ті мої.
В той момент їй грати розхотілось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367900
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2012
автор: ІванCV