Примарні кораблі
ніколи
не зупиняться
в моїй буремній гавані.
Думками -
по воді..
Нам..
у цій війні..
не бути переможцями
І там, де рожевий світанок
переходить у кров
на зап"ястках,
смак твоєї шкіри
уходить в далину.
з кожним разом де-факто -
Назавжди..
Стираю твій колір
самими вустами.
Примари - Кораблі
Ллються
тигрячими сльозами
Бліді тіні щезають
А з ними - усвітанку -
помираєш ти.
Стаєш морською
краплиною дощу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367886
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2012
автор: Мілена