Напевно, друзі, я ще не поет,
Хоч своїм оком бачу все навколо,
Та для думок мені потрібен лет,
Життєва казка - ніжна, колискова.
Коли на лоно випливуть слова,
Думки на перегін злетять у вирій
І Муза стане ніби тятива,
У ціль мене пошле – тоді щасливий.
Я прагну жити щиро, як ніхто,
Збираю по краплині своє щастя,
І може нам завидує дехто,
Піду я з Музою уперше до причастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367507
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2012
автор: Віталій Назарук