Якби проник я у скарбівню неба,
Для тебе, доле, я б лише любов
Узяв. Вона одна моя потреба,
Відтоді, як немудро я пішов.
Але, на жаль, до неба я не можу
Зір безсоромний навіть підвести,
Лише надіюся на ласку Божу
І те що вибачити зможеш ти.
Я повернуся, впокоривши гідність.
Вона без тебе гине наяву,
Щезають її прояви безслідно.
І лиш в тобі, моя лебідко рідна,
В самоповазі знову оживу,
Снаги напнувши диво – тятиву.
28/09/12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367342
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2012
автор: Рідний