Рвуть блискавки незрозумілі хмари,
До вечора лишаються хвилини,
Розкидав жовтень золотисті чари,
Сліди давно пропали журавлині.
І знову серце обнімає туга,
Весні вернутись – непроста дорога,
Попереду чекає снігу смуга,
Від цього на душі якась тривога.
Так з року в рік, коли весна нагряне,
Відділиться від холоду межею,
Повітря проліском зажайворить духмяно,
Кохання заспіває знов душею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367299
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2012
автор: Віталій Назарук