Мат «хороший» і поганий,
І гидкий, і філігранний
Так і проситься до слова,
Щоб блатна була розмова.
Дуже часто він лунає,
Хто його тепер не знає?..
Щоб думки якось зв’язати,
Просяться у когось мати.
Щоб сприймалися накази,
Перчить інший, різко скаже.
Хтось когось десь не дочує,
Дехто з цього матіркує.
Про прекрасне он міркують,
З посмішкою мат роздують.
Ділова іде розмова,
Мат… і ясно все з півслова.
Дехто вже й дітей навчає,
Нецензурно «врозумляє».
От така тепер культура
Гине так література.
Чи немає слів нормальних,
Не лихих, не аморальних?
Бо матюк – словесний бруд,
Сіє нечисть, гріх та блуд?
З ним добра не наживем,
До дикунства з ним ідем.
28.09.2012.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367220
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.09.2012
автор: С.Плекан