Ех, було колись, було,
В церкву не ходили.
З неї ,бачите, культурну
Будову робили.
Часом - "пам'ятний музей"
А часом "стоянку",
Або "зборище зерна"
Або дім "гулянку".
Одним словом просвіщали,
Люд «опіюмований»,
Вчили, що є справжній бог-
В Кремлі бальзамований.
Домолилися до того,
Що мозки поморщились,
Думать стала за них «власть»,
Аж хребти покорчились.
Не було чого журитись
Були всі "культурнії,"
Очі тупиком униз,
Та ще й безпритульнії.
То чого ж тут дивуватись,
Бога проклинати,
Що нема у нас порядку,
В своїй рідній хаті.
Піднімімо очі вгору,
Впустім Бога в хату,
Нехай зробить в ній порядок,
Хоч і не багату.
Бо так довго, як у хаті
Чужий на вершечку,
Не піднімем очі вгору,
Продамось за «гречку».
Якщо це "гумор" то дуже він гіркий і болючий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367181
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2012
автор: горлиця