краплі стікають по небу і падають вниз.
дощ - лише неба печальний каприз.
п*яні від мокрого пилу зчерствілі серця
плавають від берегів почуття озерця...
хвилі думок на піщаному фоні душі
вщент змивають написані знаки питання.
я лише хочу, щоб відповідь там залишив,
той, хто керує ослаблим бажанням...
хворим жаданням до дуже крихкого життя,
духом пустим вже в давно спорожнівшому тілі,
серцем, що завжди веде до страшного кінця,
коханням, що повнить думки шестикрилі.
хто він, що владу узяв наді мною?
як же мені долю цю віднайти?
що мені вигадать серцю німому?
як заслужити його доброти?
марно у Бога рятунку просити,
його не існує, він лише міф....
а може він просто стомивсь нас любити?
а любив хоч колись??? здається, що ні...
краплі стікають по небу і падають вниз... ... ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367160
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2012
автор: Дивна