А я плачу. Я знову можу плакати... Мені вже зовсім не важко це робити! При чому, від щастя. Реально. Майже ніколи такого не бувало. Просто сльози течуть собі самовільно по щокам і дивній посмішці... Так, саме дивній посмішці! Тому, що в той час, коли солона роса виступає з очей, в голові кружляють образи, уривки розмов та снів... Щасливі хвилини, що закарбувались у пам*яті. Щасливі хвилини проведені з Тобою. Сльози щастя течуть по щасливій посмішці...
Дякую Тобі за мої сльози...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366957
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2012
автор: Олеся Глібка