Невже так буде завжди –
Невже я літать не зумію?!
Шепоче надія: “Зажди,
віра тобі крила зцілить...”
Мені б до живої води –
не тільки напитись – скупатись!
... Невже так буде завжди?
Невже недосяжно щастя...
Не вірю я в речі сумні!
Я віру в інше плекаю!
Побачивши очі твої –
Я ж в небі без крил буваю!
Невже в мені є ще життя,
Невже я не тлію – палаю?!
Невже зламавши крило,
Я над землею ще покружляю... 15.10.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366897
Рубрика: Нарис
дата надходження 26.09.2012
автор: Яна Бім