Ця тиша жахливо болить,
повільно забиває гвіздки під шкіру,
здається ось-ось іще мить
і втрачу у світле віру....
Ця тиша годує мою самотність,
та ситно так,що аж страшно,
вона нікого не пускає в гості,
наша пані занадто поважна...
Ця тиша вже давить у горлі
і нудить від неї нестерпно,
втекти б далеко на волю,
де щастя знову воскресне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366658
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2012
автор: Примха щастя