Я в твоїх пропадаю очах,
Божеволію, ти мене згубиш,
І лоскочуть мене по плечах
Твої кучері, ними голубиш.
Я дивлюся в безодню очей
І шукаю у них порятунку.
Божевілля шалених ночей
Мою душу викупує в трунку.
Я колишу тебе на руках,
Повторяю ім'я, як молитву.
Ти доросла, не по роках,
І словом гостріша за бритву.
Я в обіймах щоразу тону
І від дотику губ шаленію,
Але присмак гіркий полину
Не вселяє у серце надію.
Я в обіймах твоїх, наче віск,
Як свіча, від кохання згораю.
І очей переповнює блиск,
Пристрастю - душу до краю.
Я цілую до болю вуста,
П'янкий келих до дна випиваю.
Ти в моєму житті неспроста,
Наче свята, побачень чекаю.
Увірвалася стрімко в життя
Перекатом весняного грому,
Повернула мене з забуття,
Поховавши буденність і втому.
28.12.2008 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366588
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2012
автор: Мирослав Вересюк