Мені так прикро, ти пробач,
Бо ж не хотів завдати болю.
Я сльози витру, лиш не плач,
Не треба так картати долю.
Ти закохалася, сприйми,
Що я тебе також кохаю.
Уже три літа, три зими
Ці почуття в собі ховаю.
Від злих і заздрісних очей,
Хто не любив і вже не буде,
Не божеволів від ночей,
Коли стискало щемом груди.
Їм можна лиш поспівчувати,
Нещасні – треба їх жаліти,
Адже, щоб жити і кохати
Потрібно світ любити вміти!
Любити треба і цінити,
В житті щоденно кожну мить.
Як те, що ти могла любити,
І, що тебе могли любить!
07.07.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2012
автор: Мирослав Вересюк