Не край свого серця, не край,
У мене інше життя.
Хіба ж повернути май
І юності, що відцвіла?
Хто ж в силі здолати час?!
Він зник, за межу в небокрай.
Вже внуки зірками горять,
Не край свого серця, не край.
Пів неба, чи ж цілий світ
У щирих та добрих очах.
Я знаю, що ти зберіг
Любов, що у нас була.
Відвертості - повний міх
Згубилось по́спіль в літах.
Прости, не рахованих слів...
Прости, поміж все життя.
Всі дні заплелися в роки,
Сховалась любов за рукав.
Мережили долю зірки
А жовтень згорав-згорав...
Вже вишила доля рушник
З червоних і чорних ниток.
Ще й травень у осені зник,
І вже не поверне ніхто.
Не край свого серця, не край,
Хай крається тільке моє.
Я знаю, що ти кохав
Так сильно і понад все.
Я знаю, що ти любив
Без фальші і без підстав...
Прохаю, щоб тільки жив
І Бог - благословляв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366061
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2012
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА