Згадаймо запах фруктів – який же він приємний!
Як дивно пахли вишні, такі яскраво-темні.
А яблука, а груші, - смачні, рум”яні, гарні.
Приходиш до прилавків, у ятках – різнобарв”я.
А зараз? Не багатства купити нас запросять.
На них не спокушаються навіть хижі оси.
А ж тягне та краса, ще й вабить, як цукерка.
Та обережно, досить. Це – хитра табакерка,
З якої чортик раптом вискакує й кусає.
Отак і тут. Цей запах «фруктовий» вже вражає.
Отрутою ж бо пахне, аж в носі колупає.
Хазяїн фруктів хоче великого врожаю.
І травить. Травить. Травить. Звичайно, черв”ячками
Нас більше не лякають. Та бачу, день настане,
Що ми вже, як та гусінь, поляжемо в рядочок,
Наївшись груш і сливок, чи з’ївши огірочок.
Що коїться, не знаю. Ех, схаменіться люди.
Навколо повернітесь, ви, бізнесмені «мудрі».
Ваш бізнес на здоров”ї людей - о! - процвітає.
Та проти вас самих же ця підлість повертає.
Отруєні продукти своїм рідненьким дітям
Ви не дасте, звичайно. Це – правильно і вірно.
Та знайдуться на світі такі ж кмітливі хлопці,
Що вам підсунуть гарні цукерки у коробці,
Чи ковбасу з приємним і запахом, і смаком,
В яких ви ту ж отруту отримаєте з гаком.
Травімо і травімось! Ми – люди чи не люди?
А ми – чи не хазяї? А ми – якісь приблуди?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366002
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.09.2012
автор: Ліоліна