Нема нічого гірше недовіри…
І в телефоні чути «я тобі не вірю»…
В душі лиш тільки попіл зберігати,
І, майже зненавидівши, кохати…
Немає гіршого, ніж боятись сказати,
І трохи зненавидівши - кохати…
Боятись крикнути, що у душі болить…
Немає гіршого, ніж вічність ніби мить…
Немає гіршого, ніж чути сум в словах,
Хоч «все чудово» ніби на вустах.
В душі тримати біль, ненависть, гнів,
Немає гіршого, аніж нестача днів…
Немає гіршого, ніж сльози на очах,
Від думки, що кохання, мов свіча.
Чекати зустрічі, немов останній раз,
Немає гіршого, ніж грубість ніжних фраз…
Немає гіршого, ніж бути на краю,
І падати від слів «тебе люблю».
Тримаючи в руках чиїсь долоні,
Самотнім бути, будучи в полоні…
Нема нічого гірше, ніж байдужість,
Не чути в телефоні «я сумую, дуже»…
Тепло рідних долонь не відчувати,
І майже зненавидівши, кохати…
Чудова справа – вміти пробачати,
Стерпівши море болю ще кохати.
Тримати за руки, не боятись впасти…
Мені не треба більше… Ц вже щастя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2012
автор: Оля Смілянець