Гробова тиша заливає слух,
і тільки серце без кінця калата,
і лиш сукно тоненького халата
охороняє тіло від укуса мух.
І в цій беззвучній "домовині",
боюся видати хоч звук,
почути ненароком стук.
Ховаюсь в пуховій перині.
І насолоді нема меж.
Тілесна частка хоче спати,
до ранку калачем лежати.
Душа відпочиває теж.
Тому закрию свої очі,
Й порину в володіння снів,
заколихаю море слів,
І перейму багатства ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365801
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2012
автор: Marvelija