Гори димлять...Чайник парує гаряче.
Друзі ще сплять...В горах пташина,десь,кряче.
Ранок Карпат душу напоює хмелем,
і на плече туман шепіт свій стеле...
Порозмовляй...Горам так бракне розмови.
Смерековий рай, Божої, вартий, любови,
мені розкажи про історію давню і славну,
не крий,-покажи, вроду дивну, прадавню...
Гори димлять...Гаснуть в небі свічади,
Не докоряй...В гір попроси ще розради,
каміння мовчать, та ніби, все розуміють,
їх вічність душі дарує спокій і надію...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365689
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2012
автор: Межа реальності