Твоя фотокартка зі мною завжди, пригадую все і дивлюся на неї,
Тоді, коли разом з тобою були, чекали із неба якогось знамення.
Сиділи в ночі споглядали на зорі, бажання одні щоб затримати час
І зорі летіли, а ми все раділи, тому, що сьогодні такий зорепад.
Казав я бажання, а ти посміхалась іскрились загадкою очі твої,
Лиш вітер легенький тріпав помаленьку, шовкові розпущені коси твої.
На них задивився і час зупинився, навколо так тихо немов би у сні,
Ми ніби одні на безлюдній планеті, удвох ми щасливі на самотині.
Потрібно сказати: «Як гарно кохати, коли ти для неї на світі один»
Вона цілувала – себе віддавала, а ти якось дивно на все це глядів.
І ранок настав – ви обоє щасливі, чи може у тебе вже сумніви є?
Про чисте кохання, любов і страждання, ця Жінка, що поряд – тобі віддає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2012
автор: Кумартун