Неримована осінь болить з кожним днем все сильніше.
І її неповторність вже навіть потворна, на жаль.
Може, ти собі й думав: простіше - завжди щасливіше.
Та натрапив на виняток. Вже не кусає ця даль.
Неримована осінь до тебе стирає дороги,
Радить в сірості буднів шукати нові почуття.
Але не обіцяє у битвах уже перемоги,
Часто ділить все навпіл, ламаючи іншим життя.
Неримована осінь ласкава лише на початку.
Зігріває ще диханням літа чи твоїм теплом,
Але згодом усе перетворює вже на загадку,
Незважаючи вперто на те, що є там, за вікном.
Неримована осінь навчила тебе відпускати.
І хоча не назавжди, на кілька десятків лиш днів.
Все ж я досі не можу забути тебе й не чекати.
Все ж я досі не вирвалась із неримованих снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365006
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2012
автор: Fairytale