Не говоріть слів жалібних поету,
Що не таке як слід його життя,
Нема оцінки гідної куплету,
Що з часом він піде у забуття.
Що жаль його обдарувань, таланту
І рифмами відміряних ночей,
Бо з радістю він просинався зранку,
Хоч відчував пекучість від очей.
Не говоріть слів жалібних поету,
Що час не той і попиту нема
На творчі сили, віддані у жертву,
Бо він писатиме і задарма.
Віршар своїм доробком вносить лепту
В скарбницю логосного сприйняття.
Не раз рядки навіювались зверху,
Хто зрозуміє суть їх до кінця?..
17.09.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364850
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2012
автор: С.Плекан