Не знаю я, можливо, ти й чекаєш,
Вночі про мене сняться дивні сни.
У роздумах життєвих миті гаєш,
В надії на прихід човнів весни.
Надворі осінь. Тиха, мокра мряка.
не видно на романтику надій.
Якою ж має бути ця подяка,
Щоб всі ми користалися з повій.
Якою б не була ота "зарплата",
Усе одно я вірний, наче пес,
Тобі одній. Єдина в нас палата.
Ти мій заклад, початок і прогрес.
Сьогодні засинаю знов без тебе.
Сьогодні знову нікого вкривать.
І може дуже хочу, дуже треба,
Але тебе не смію турбувать.
Ми друзі. Двохсторонній паритет.
В очах все більше прагнення я бачу
Перенести в реальність інтернет,
Й нікому не віддати цю остачу.
Присвячено Л.Я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364484
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2012
автор: Андрій Конопко