Якийсь дивний, нелогічний я поет -
(Якщо ним мене назвати можна)
Вірші без рими, як холостий той пістолет,
Що на серйозне не спроможний.
Та й ритм, як правило, гуляє,
У нього взагалі своє життя.
Ось він є, а тут його немає.
Гульвіса той ще, цей атрибут вірша.
Дактилі, хореї, ямби...
В мене їх не розбереш.
Однак у купі слів є одна троянда,
Яку плекаю я найбільш за все.
І це...полохлива моя думка,
Враження, поштовх до вірша.
Не чекаю я від музи щедрого дарунку,
Пишу, як є. Як говорить мені душа.
Не ритм, не рима головні для мене.
Ідея - ось що найцінніше над усе.
Поет я вільний, я пишу душею
Про те, що життя раптово принесе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364481
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2012
автор: Катерина Бондаренко