Ми з ним удвох, ніхто про нас не знає.
Я лиш його, а він лиш мій - дурних питань не виникає.
Поняття "ми" для інших не існує:
Для когось одинока я. Та він мене цілує,
Він душу мою сповнює жагою, теплом й коханням,
Щирістю, весною. Відсутність сподівання -
Я точно знаю він жде мене, у нього є бажання
Побачити мене, дивитись мені в очі. Це зітхання.
Я відчуваю на собі його обійми, міцні й палкі,
Такі нестримні й божевільні. Власні і зовсім трохи ніжні.
Я падаю у бездну як дивлюсь в його зіниці
Та з нетерпінням я чекаю лиш цієї миті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2012
автор: Alara