У краденим багрянцем по щоці
Проллюся і втечу у пам’ять,
І лиш у снах являтимусь тобі
Або коли ти будеш дуже п’яним..
Та й то, раптово, на секунду чи на дві,
Так, промайну підстріленим бажанням,
Мелькну, всміхнувшись крадькома тобі,
Лиш серце роздробивши на прощання..
А ти чекатимеш, як подарунку, сну,
Щоб глянути ще раз мені у душу.
Не жди, я лиш страждання принесу
І спокій тихий у житті порушу..
А ти чекатимеш, рахуючи минуле,
Пересипатимеш серпанком вечори,
Аж поки ніч долоні не розтулить
І зорі не насипле в твої сни..
Проснешся ти таки не дочекавши,
А я прийду у сон, коли не спиш.
Ми розминулись… Все було як завжди!
Я тільки сон, я привид дивний лиш..
Я твоя мука, я твоє карання,
Я сором твій, твоя біда і страх.
Ти винен сам, що впав у вир кохання!
Я лиш багрянець на твоїх щоках..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364180
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2012
автор: Nessie