Сонячний зайчик фліртує із шибкою,
Підліток-дзеркало з ревнощів казиться.
Дівчина-маляр зігнулась лебідкою,
Вірить: так краще сюжет відобразиться.
Та хмари прогнали всі натяки світла,
Лиш тіні віконні розсілись на стінах.
І щоби не зблідла від смутку палітра,
То дівчина далі творить на колінах.
Розрюмсалось небо; спустилася злива.
Ті сльози збиралися долі в кімнаті.
Вона не піднялась. Вона - не зрадлива.
Усю свою силу тримала в пензляті.
Уже плавають книги, ескізи, стілець,
Вода все прибуває, торкається щік.
Але непоміча більш нічого митець,
І ось - штрих останній на полотнище ліг.
Вода проковтнула нещадно будинок,
В горі перевернула хоробрий мольберт.
Занадто скупим виявивсь її вжинок:
Бо на всіх вітрилах хвильми плив.. корабель.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364166
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 14.09.2012
автор: Tea-break