Гостра самотність-чергова розлука.
Відчуваю брак емоційної еротики.
Слова-звісно, крута штука,
проте інколи не вистачає дотику.
Всю заморожує душевна зима.
Намертво обійнявши плед і мрії ночую.
Тебе знову банально-банально нема.
І я знову банально-банально сумую.
Згадую незнайомо-рідні вокзали.
Тебе немає…Немає! Немає.
Я стільки всього тобі не сказала!
І мене виламує і знову ламає.
Чому нема мастурбацій для душі?
Вдень-люди з гіркотою мерзотності.
А потім таке враження, що вночі
займаюся сексом зі своєю самотністю.
Твоя наркота, різні психостимулятори,
мій алкоголь і бредово-ідеальні мрії.
Глибоке не можна транквілізаторами.
Згадуй частіше мої неконтрольовані дії.
Нервово роздерті до крові вуста.
Душу забруднює рутинна мерзотня.
З тобою не відчувається, що я пуста.
Без тебе я до болю і до біса самотня.
А потім йдуть ті кляті дзвінки…
Але повинно бути на міліметрах!
Нормальні, але повільні мені гудки.
Ти в цих вічно страшних кілометрах.
Боюсь прати просякнуту тобою футболку.
Перманентне відчуття емоційного голоду.
Мене оточують стільки людей!- а толку?
З іншими…з іншими мені дуже холодно.
Твоя чистота має на колінах мою брутальність.
Знаю, у обмежених вічна купа «проте».
Щастя набагато вище за низьку реальність.
Є наша музика. Є Ми. І йшло воно до біса. Все.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364155
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2012
автор: Відчайдушна Авангардистка