Ми малювали ідилію,
закриваючи очі,
Покидали реальне і головне.
Краще було казати,
Правду, ріжучу очі,
Ніж мовчати і знати, що це скоро мине.
Важко нам говорити,
Рушить спогадів сила.
Результат на лице - почуття ще живі
Не згасають у скронях
Ті щасливі моменти і солодкі, рАзом проведені, дні.
Я б хотіла змінити,
Взяти ніжно за руку,
Якщо винна з тобою,
То прОшу пробач.
Моя творча натура й душі частка ранима
Як раніше залишиться тільки твоя.
Чи в тобі є бажання(?)
Повернути ті миті
І так само ловити вісті буття.
Я тобі віддаю на рОздуми хвилини
й серце шепоче: ти - моє життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363857
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2012
автор: Паперова Думка