лі.
та..
ти...
в самому слові проростають крила
відчуваєш, як тріпоче небо
шпаринками вічності
у твоїх
небезсмертних легенях
відчутно..
всесутньо
вибухаєш пелюстками сонця
і на швидкості світла
на такій повільній
швидкості
сплетених мрій
перелітаєш павутиння вигаданих кордонів
дороги зречених місць
і безмежності волі
я (не) ілюзія
я просто маленький
промінь сонця
що любить подорожувати
сітківкою твого ока
на екваторі
спільного раю
лі.
та..
ти...
та ти
чомусь обираєш землю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363591
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2012
автор: мелодія сонця