Ніжний шепіт твій,осене,слухаю я.
Вже п"янкий листопад у повітрі кружляє.
Ти на землю килим золотий розіслала
І,здається,нічого дорожчого в світі немає.
Ось листочок зірвався із вітки,дивись !
Хоч життю він прощальний привіт посилає
Й жити йому вже лишилась лиш мить ,
А він золотом щирим на землю лягає .
І політ цей освічує світлом зоря,
Він у гордому леті згоряє,
Не стає на коліна,не благає життя,
А своєю красою доокіль звеселяє.
Я б хотіла в останню хвилину свою
Не слати до неба ридання ,
А подяку піднести за дарований дар-
Дар життя .І...всміхнутися на прощання .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363580
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2012
автор: Ольга Струтинська