Його не стало, і вона відчула біль...
А після болю – заздрість до чужого щастя,
Бо біль пекучий душу їй роз’їв,
І згасло совісті розпалене багаття.
Бо іншим добре, а їй – ох, як зле!
Бо іншим легко, а їй – ой, як тяжко...
В житті і доброго було, але
Так мало, що й згадати важко...
І після того як покинув він,
(Хоча про вибір в нього не питали) –
вона порізалась об скло рожевих мрій,
які розбились бо їх розтоптали...
І от його не стало... Щастя й не було,
Та було легше їм у двох на світі...
...шуміло в серці й в голові гуло,
і зрозумівши, що він залишив із ким жити –
вона змінила стан свого життя,
і припинила щастя чуже винити,
Заради іншого щасливого буття –
Щоб дочці не довелось за її гріхи платити... 17.01.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363223
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2012
автор: Яна Бім