In the deathcar, we're alive...(С)
Мені снилось: дорога нагору,
мені снилась дорога згори...
Десь позаду одвічні докори -
у минуле я двері закрив:
я іду по безкрайньому полю
без пісень, без молитв і розмов...
Я не звик нарікати на долю,
як би там не було...
Чорний ангел зі мною прощався,
Білий ангел мене зустрічав.
Я забув про минулі нещастя,
про тривоги свої не згадав,
більш не думав про страхи і болі,
промовчав про пережите зло...
Я не звик нарікати на долю,
як би там не було...
В небесах по мені дзвонять дзвони:
десь ключник вже шукає ключа.
Стало прісним ще вчора солоне,
у пітьмі догоряє свіча...
Мною зіграні всі мої ролі,
по задвірках життя перейшло...
Я не звик нарікати на долю,
як би там не було...
Та мене розбудило любов'ю
рідних рук твоїх ніжне тепло.
Я не звик нарікати на долю,
як би там не було...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363001
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2012
автор: Володимир Минькач