Стираю безжально старі есемески,
Вбиваю минуле своїм небуттям,
Життя підійшло до логічної риски
Зализуючи ролі роз'ятрених ран.
Далеко не той. Недоля змінила,
Прокралася в мозок, звела нанівець
Могилу ретельно новеньку зарила
І далі ламати пішла напростець...
Стираю безжально старі есемески
Прощаюсь назавжди з новим небуттям
Із мурів моїх опадають вже фрески.
Я був та пропав в одвічності ям...
07.09.2012 року Безвість
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362572
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2012
автор: Андрій Яремко-Ярий