Падай, щоразу глибше,
і хай твій крик
підіймається тунелем страху
через трахею, горло і вище,
хай він шукає дорогу зі сну,
хай безнадійно лунає у вухах,
хай відбивається у свідомість,
щоб хоч себе сам послухав,
бо іншим байдужа твоя невагомість.
Ти відчуваєш себе порожнім,
в тобі - ніщо, навіть трохи менше,
і зрозуміти, що ти в безодні,
тобі нескоро ще вдасться вперше,
якщо взагалі колись вдасться.
Хоч це, врешті, не дуже й важливо:
коли ти ще й досі не здався,
тобі небагато вже залишилось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362491
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2012
автор: alalal_v