Ну й нехай, снігопадом гукатиме вулицям північ...
і ліхтар хаотично вихоплює профіль в вікні.
Холодніє щодень, сонцю білим прописано відсіч,
і вкорочують віку годинами страчені дні.
Ну й нехай: і зима, і гуде, і січе, не жартує.
Замикає вікно візерунків морозу екран.
На холодному вІтрові цУця з дитинства - смакує.
І видовжує синім для тіні, мов пензликом, стан.
Я прийду до зими, обцілована снігом, як пилом
від доріг, хай виплакує сам,- не обтрушу з плечей.
Холод впАде до ніг жАлем про розпорошені сили...
Принесу для зими оберемки казок, як трофей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362432
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2012
автор: Маріанна Вдовиковська