САКУРА
Рожеве листя крізь роки,
Хоч горне сходом сонця вітер,
На кроки сакури тендітні
Несхожий зовсім світ людський.
Щоб пити краплю дощову
Здійматись в небо вишня мусить,
Нехай гарячий вітер сушить
Вишневий цвіт, як покрову.
В дівочій вроді чарівній
Своєю тихою ходою,
Над сакуровою водою
Вона народить навесні.
Коли людина ловить час,
Не поспішає вишня зовсім,
Бо знає, знов приходить осінь
На Землю не в останній раз.
Розкаже сакура, що мить
Проходить не завжди даремно,
Якщо одну хвилинку чемно,
У мудрім спокої прожить.
А ті, хто зірве їй красу
Та розгойдає ніжні віти –
Вони, немов бентежні діти,
Не мають гідного часу.
Бентежність їх, безсилу лють
Гаряче Сонце покарає
А вічна сакура здолає,
Краси та спокою, свій путь.
О.Сичьов – 2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362365
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.09.2012
автор: Олександр Сичов