Спішу до тебе, хоч і добре знаю,
Що ти в обійми не візьмеш мене.
Як вбить чуття? Чом пристрасно кохаю?
Коли ж коли, усе це промине?
Щока мокріє, ну невже знов сльози ?
Вже скількi раз казала – відійду!
Тепер я вірю, сповняться погрози,
І щастя я без тебе не знайду.
А може це лишень мені здається,
Що квіти висохли в моїм саду,
На дворі ж осінь, та весна вернеться-
Я знов в твої обійми упаду.
Ти вічна мрія, серце мого серця!
Воно стукоче тихо в унісон,
Роки ковтають біль, все ж поки б’ється,
Ми в спогадах відновлюємо сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362098
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2012
автор: горлиця