Потяг... Повно натовпу і бруду,
Серце в ритм зі стукотом колес
Б'ється барабаном в мої груди,
Мов могутній красень Геркулес...
Труться неспокійною юрбою
Мною ненаписані рядки.
Хвилями шаленого прибою
Мозок мій розбурхують думки.
В світлі ліхтарів, що на зупинках
В ніч турбують заспаних примар,
Сон малює привидів картинки,
Й ними щедро сповнює кошмар.
Вдаль повільно котиться свідомість,
Глибоко занурююсь в світи,
Де панує вічна невагомість,
Зло змінила легкість доброти.
І тому зникає вмить бажання
Знову прокидатися від сну.
Жадібно торкаю, мов востаннє,
Тиші зачаровану струну…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361729
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2012
автор: Олександр Обрій