Вітром змін й несподіванок ти увінчав мою осінь.
Бо, мабуть, не хотів, щоб її я зустріла сльозами.
Було важко повірити. Знаєш, нелегко і досі
Розуміти, що рухатись можна й старими шляхами.
І відчула уперше, що кисню мені врешті досить.
Бо на все незважаючи, я ще рятуюся снами.
І нехай час й надалі предивні нам зміни приносить,
Я ітиму до тебе новими-старими стежками.
Вже не треба минуле й майбутнє між нами ділити.
Усе переплелося, живемо чужими містами.
А мости до минулого зовсім не варто палити.
Я назавжди з тобою. Рядками. Думками. Вітрами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2012
автор: Fairytale