Помарніли на могилі квіти,
Провалилась під хрестом земля,
Заїжджати рідше стали діти,
В кожного дорога в них своя.
Та я чую твій знайомий голос,
Що звучить десь поряд за кущем.
І сумний,останній з болем погляд
Обпікає серце, як вогнем.
Обірвалось на високій ноті
Ниткою тоненькою життя,
Залишилась усмішка на фото,
Ти на нім радієш, мов диття.
Не старіє посмішка з роками,
Вже без тебе піднялись сини,
Забіжать до тебе з діточками,
Зашумлять, як влітку, ясени.
Вже за літом приблудила осінь,
Розстелила жовті килими,
Чути в небі крики стоголосі,
Може птахом відлітаєш ти?
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11208319764
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361298
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.09.2012
автор: Віктор Гала