В весняну сонячну годинку
Собака привела щенят –
Зраділа новині Маринка!
Прийшла побавити малят.
Як тільки підійшла до будки,
А їхня матінка гарчить!
Злякалася мала й щодуху
До діда зі слізьми біжить.
– Чому, дідуню? Я ж хотіла
Лише погратись з цуценям.
– Якби вона їх не любила,
То з легкістю віддала б нам.
– То злість народжена з любові?
Здивовано мала питає.
Дід призадумавсь мимоволі
Й онуці так відповідає:
– Не злість керує її вчинком,
А материнські почуття.
Для неї цуценя – дитинка!
А ти його забрать прийшла.
Любов – це доброта і щирість,
Любов – щодення клопітка робота,
Любов – кохання, пристрасть, милість,
Та з-поміж всього головне – турбота!
Отак турбується про маму тато –
Важкі сумки приносить з магазину,
Він – поруч: в будень і у свято!
Він думає про неї щохвилини.
Турбується про тебе мати –
Без шапки не відпустить взимку,
Навчить на піаніно грати,
Радіє за твою п’ятірку.
До мене квапишся прийти,
Коли гукаю свою внуку любу.
Якщо турбуєшся про когось ти –
Це означає, що його ти любиш!
Яна Самчук
20 лютого 2011 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361257
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2012
автор: Kasyamaka