...
Кава наодинці…
На хвилі теплій аромату...
Вже звиклося, мабу́ть,
Отак самотньо кавувати -
Шукати вічну суть:
Леся Геник
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360581
Буває, щось складеться складно –
Весна – осіння, осінь – зимня,
І на столі – холодна кава
В одній лиш чашці. Геть застигла.
А за вікном – чомсь не синичка, -
Ворони каркають захриплі.
І квітів нерозкритих вічка
Біліють сумно так на кризі.
Десь щось не сталося там, зверху.
Зробить забули перевірку
Земних бажань, простих. І терпку
Я п”ю холодну каву гірку.
Поворожу на кави гущі, -
Задам своє питання суще:
Чи доля там, бува, не спить?
Щоб не прогавити ту мить,
Коли вона, як сонце, зблисне,
Ввіллється в серце, наче пісня,
І поцілує, ніби Бог.
Та й буде кава вже на двох.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361076
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2012
автор: Ліоліна