Ти зіпсуєш мені життя,
Ти застромиш в мій мозок ножа,
Виплавленого з відбірного срібного лицемірства,
І тоді я стану здатен на зраду,
І тоді я буду здатен на вбивство.
Ти закладеш в мій живіт бомбу,
Що вибухне міріадами болючих спогадів,
Ти користаєшся тим, що я за тобою сохну –
Без остраху, без обмежень, без здогадів.
Заради тебе я ладен розбитись
На молекули, кванти, на атоми,
Заради тебе я можу лишитись,
Щоб ранками брехнею вмиватися.
Я навчу тебе відрізняти: де чорне, біле і помаранчеве,
Ти навчиш мене усміхатись: вибірково, з розрахунку, завбачливо.
І тоді, як завершиться наш обмін уміннями,
я знищу тебе...
просто так, від нудьги, необачно.
(2010)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360997
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2012
автор: Антон Срібний