Я люблю, я люблю…

Я  люблю  неба  синь  у  сріблястім  серпанку
І  нагуслі  сади,  що    в  задумі  стоять,
І  краплини  роси  на  листках  дерев  зранку,
Маки,  що  мов  серця  при  межі  майорять.

Я  люблю  теплий  промінь,  що  тіло  зігріє,
Вітерець,  що  біжить  й  собі  сховку  шука,
І  стежину  у  лісі,  що  краєм  травіє,
Спів  цокатий  птахів,  що  з  верхів  долина.  

Я  люблю  гладь  озер,  в  тихих  хвилях  й  розлогих,
Біг  неспинний  живий  з-лід  землі  джерельця.
Я  люблю,  як  земля,  стійко  знісши  пологи,
Родить  хліб  нам  святий,  щоб  ми  мали  життя.

Я  люблю,  я  люблю...  Я  люблю  ліс  і  гори,
Своє  місто,  свій  дім  і  свій  зболений  край.
Я  зі  всього  «люблю»  серцем  висушу  горе.
Живи  моє  «люблю»  і,  мов  сонце,  палай.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360974
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)