Горіли мости. Ставились крапки. Стирались лики.
Губилися друзі. Казали, що просто забули шлях.
Думали обійти, мріяли стати великими,
Але дико маліли і, як завше крутилась Земля.
Не хотіла їх зупиняти, чи тягти до розряду ЕКС.
Набрякали легені. Не лишалося сил для вдиху.
Не тліли підвали моралі. Тягло на блювотний рефлекс.
І хололо у грудях, і ставало до крику тихо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360913
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.08.2012
автор: ІлюзіЯ