То сонце, то знов затіває щось вітер.
Це осінь свистить у сопілку бордового смутку.
І хмари зібралися зі всього світу,
За вікнами в хатах – у пляшках і банках – закрутки.
Та що нам той дощ? Він – не завжди, не всюди.
Пройде, й знову хмари побігли зі швидкістю світла,
Як дикий табун австралійських верблюдів.
Ось тільки були ще, гриміли – і знов їх не видно.
А ось вам і сонце. А ось вам і квіти, -
Осінні, яскраві. Вібрують відтінки повітря.
Художник – без пензля, музИка – без скрипки.
Це – осінь ласкава і ніжна, як зірка досвітня.
Двірник, як солдат у боЮ, - із мітлою.
За золотом листя шикують ряди в тихім парку
Борці за свободу дерев, борці із листвою.
І нудиться зрізаний кущ хризантеми огарком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360841
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.08.2012
автор: Ліоліна