Знову це відчуття, коли їхати маю я з дому.
В грудях камінь з’їдає слова і лишає думки.
Рік майбутній, як завжди, відірве від друзів, знайомих,
Скупо лиш подарує від спогадів присмак терпкий.
Ще два дні можу тішитись свіжістю цього повітря,
Як востаннє, з жагою напитись теплом рідних стін,
І ландшафтів знайомих вбирати яскраву палітру.
Ще два дні – й потяг швидко візьме свій шалений розгін.
В тім далекім краю манять пишні морські краєвиди,
Та ніщо не замінить безкрайності рідних степів –
Ця любов передалась від батька, а батьку - від діда,
Дух козацький в мені гомонить глибиною віків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360431
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2012
автор: Олександр Обрій