Мені так важко погляд відвести
Від медальйона твого чудо-злату.
Між дивних гір вмістила його ти,
А шпилі аж крутіші Арарату.
Були ті сходження тривалі в шпиль,
Обох долали десять альпіністів,
Філолог підкорити важкість миль
Їм допоміг в табу й догматів місті.
«Ой», переводять альпіністи дух,
Втомились горами вони бродити,
Та й лідер твердо каже: «Вниз іду».
Рівнина чиста, мов із бронзи лита.
Підемо ще на південь, у теплі,
Бо певен, легше там. У грот каньйону!
По вогких стінах в сутінковій млі,
В саме осердя жінки диво-трону.
26.08. 23.34.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360280
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.08.2012
автор: Ярослав Дорожний