Бог наділив людину інтелектом,
Який резон Він на увазі мав?
Що від людини він чекав конкретно?
Він звірям,рибам,птахам це не дав.
А втім і звірі,і птахи, і риби
З природою в гармонії живуть;
Не шкодять їй,та й поміж себе ніби
Знайшли і симбіоз, і згоди суть.
Людина ж - і подоба й образ Бога-
Не схожа на творця своїм діянням,
Бо зло від неї пре , як з того рога,
Не можна шкоду обійти мовчанням.
Такого болю завдає природі;
Лісам,річкам,повітрю,океанам,
Ніхто зажерливим не скаже "годі",
Та скоро вже віддячить і вона нам.
Вже дякує - торнадо і цунамі,
Шторми і повені,і спека,й буревії,
Отруєні криниці,сморід звалищ,
Глобальне потепління почне дію.
Та як на мене то найбільші біди,
Що вся історія свідомої людини
Залита кров"ю власного сусіда
З Твоїм ім"ям у серці щохвилини!
Що,Боже,треба був той інтелект,
Властивість мислити,що ТИ нам дарував?
Чи інший у задумці був підтекст?
Ні, Ти усе ,мій Бог,передбачав!
Що Єва спокуситься,що Адама
Вона спокусить.Знав,що Сатана
Піде на підлість і ,що сад Едема
Не для людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360139
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2012
автор: asaala